Автор статті: Біна Репніна
© Ця стаття захищена Законом «Про авторське право». Будь-яке передрукування та посилання на матеріали статті можливі лише за погодженням з її авторкою.
Здається, навряд знайдеться людина, яка не погодиться з тим, що вона є неодмінною частиною Всесвіту…
Одна з сучасних гіпотез наукової космології, що розглядає питання світобудови, — теорія «М» — вважає, що моделю, яка найбільше відповідає накопиченим на сьогодні людством знанням і спостереженням, є така, де наш світ порівнюється із зародком, що росте в утробі матері.
У космології Дизайну Людини це не припущення, а постулат. Інформація, передана Ра від «Голосу», стверджує, що наш Всесвіт — це дещо, що можна порівняти з «дитиною всередині утроби». За даними «Голосу», наш світ, наш Всесвіт, якби цей процес можна було порівняти з людською вагітністю, перебуває приблизно на п’ятому місяці «внутрішньоутробного розвитку».
А ми, людські істоти, — щось на кшталт клітин цього зростаючого організму. «Голос» сказав, що людські істоти, як єдині носії свідомості у Всесвіті, є неймовірно важливими «клітинами» чогось, що можна було б порівняти з шишкоподібною залозою в людському тілі.
Ми — не випадкові, ми — не безпричинні.
У нас, як і в клітин живих організмів, є своє призначення, своя роль, своя «партія» у космічній симфонії.
Ми, так само як і клітини нашого тіла, особливим чином спроєктовані для виконання певних функцій, необхідних Глобальному Цілому.
Кожна людина має особливий «Дизайн» себе як унікальної одиниці Всесвіту, що являє собою інтеграцію форми та свідомості.
Існує типологія всіх можливих «Дизайнів», яка показує, що є чотири основні групи.
У системі Дизайну Людини вони позначаються термінами ТИПІВ: ГЕНЕРАТОРА, МАНІФЕСТОРА, ПРОЕКТОРА, РЕФЛЕКТОРА.
Генетичні Типи неймовірно відрізняються один від одного.
Ра часто говорив, що Тип відрізняється від Типу більше, ніж чоловік відрізняється від жінки. Ми всі знаємо, наскільки різними є чоловіки й жінки за тілесною структурою, роботою мозку, психічними аспектами тощо. Але генетичні Типи відрізняються між собою ще суттєвіше. Можна сказати, що коли Тип зустрічається з Типом, то це зустріч істот із різних планет.
Без знання Дизайну людина, яка за Типом є Генератором або Маніфестором, ніколи не зрозуміє людину-Проектора.
Маніфестор, не розуміючи своєї відмінності від інших Типів, ніколи не знайде миру серед Генераторів, а Рефлектор проживе своє життя непомітною мишею — непотрібною й незначущою, повністю втративши інтерес і здивування щодо навколишнього світу.
Знання Дизайну Людини в цьому сенсі є глибоко просвітницьким.
Ми всі знаємо про цей період у культурній історії Європи — «вік Просвітництва». Основна ідея мислителів, які в XVIII столітті розвивали уявлення про людину й суспільство, полягала в тому, що необхідно навчати людей, вчити їх читати, рахувати, мислити логічно. Ідея полягала в тому, що лише освічена людина здатна проявляти гуманність і співчувати іншому.
Повертаючись до теми Дизайну, з досвіду тих людей, які на сьогодні вже отримали перше інформаційне уявлення про Типи, можна сказати, що в їхньому житті справді вмикається певне «джерело світла» у розумінні своїх дітей, батьків, друзів, колег по роботі.
Тип — це генетично зумовлений механізм. Його неможливо змінити. Він існує всередині нас і так чи інакше керує нашим життям.
Коли ми знаємо про себе — які ми, коли ми знаємо про іншого — який він, стосунки справді стають гуманнішими й легшими. Коли ми знаємо Тип іншої людини, зникають калічащі тенденції судити іншого, виправляти його й переробляти «під себе».
І немає більш цілющого та прекрасного застосування цього знання, ніж у ставленні до наших дітей.
Знаючи, до якого Типу вони належать, ми маємо шанс правильно до них ставитися, правильно їх виростити.
Ми маємо шанс, випустивши їх із сім’ї у світ, бути впевненими, що вони знайдуть свій шлях, своїх правильних партнерів і будуть людьми, які живуть із почуттям власної гідності та впевненості у своїй цінності, незалежно від будь-яких обставин і прагнень інших використати їхню силу.
Отже, Типи…
ПРО ГЕНЕРАТОРА
Якщо за своїм Типом ви — Генератор, то ви «спроектовані» для постійно генерованої творчої діяльності. Як бджола, що літає з квітки на квітку, збираючи нектар, і в цьому полягає сенс її життя, так і Генератор має єдине справжнє призначення — створюючу активність.
(Рейв-Карта Джона Леннона, Генератора)
Ви — Генератор! Саме це слово говорить саме за себе.
Енергія, яку ви безперервно випромінюєте з моменту народження і до моменту смерті, є власне енергією життєвості.
Людина-Генератор реалізує її в тому, що в побуті ми називаємо «роботою» або «працею».
І історія еволюції склалася так, що саме з цими словами у нас асоціюються поняття «раб», «рабство», «втома», «нудьга», «зарплата», «не хочу, але треба»…
Усе це тому, що, залишаючись у невіданні щодо того, ким ми є і як для нас правильно «оперувати» собою в цьому житті, ми не знаємо, як належним чином використовувати цей колосальний двигун енергії. І коли ви цього не знаєте, тоді інший використовуватиме вашу енергію у власних цілях. І в більшості випадків це не персонально і не особистісно. Так просто влаштована структура будь-якого суспільства на планеті Земля — у використанні енергії індивіда собі на користь. Чи то сім’я, чи держава — будь-яка структура прагне мати не індивідуальність, а робочого солдата.
Якщо у прояві вашої енергії у світі немає творчості, то цей прояв завжди буде не чим іншим, як рабською працею. Темою життя дорослого Генератора є розчарування. Раб завжди розчарований.
Творчий момент означає, що вам ця справа (робота, діяльність, активність) зараз до душі.
Творчість — це коли ваша душа прагне робити те чи інше. Кожен знає (а найкраще це знають діти), що означає бути тотально захопленим якимось заняттям, навіть не маючи змоги пояснити, навіщо це потрібно робити. Це і є справжня природа Генератора — перебувати в діяльності, до якої лежить душа. У творчості, у створенні.
Але Генератор не оснащений знанням того, що саме може бути його творчістю, куди може бути спрямована його енергія. Він просто не знає.
Він дізнається про це лише в той момент, коли його запитують, або коли ззовні приходить те, що ми називаємо запитом (і він не завжди має вербальну форму).
У всіх людей цього Типу всередині існує особливий механізм реагування на зовнішній світ. Це так званий Сакральний Центр, мотор життєвої енергії.
І реакція цього мотора — у звуках. Саме з цього енергетичного місця діти «угукають», «агакають», «е-е-кають», коли дорослі про щось їх запитують і очікують відповідей артикуляційного характеру, на кшталт «так», «ні».
Як би смішно це не звучало, але наукова система Дизайн Людини стверджує: люди Типу Генератора не «спроектовані» знати самі, без запиту з-зовні, що для них у цей момент правильно робити.
Це означає, що Генератори не «спроектовані» ініціювати свою діяльність і своє життя. І це дуже логічно, адже сила, яка рухає їх у цьому світі — їхній Сакральний мотор — працює лише з реакції. Енергія вивільняється (або ні) в момент провокації із-зовні.
А це означає, що Генератора потрібно запитати. Тоді, у відповідь на запитання чи пропозицію, з його Сакрального Центру разом зі звуками вивільняється сила.
І будь-який Генератор, в цілому, знайомий із цими своїми звуками. Це нерішуче «е-е-е…», яке він тягне, коли не знає, що сказати. Це радісно-запитальне «м-м?», коли щось настільки приємне, що хочеться почути ще раз. Це «м-м-м!», коли дуже смачно. Це абсолютно однозначне «е-а!» у відповідь на щось неприйнятне…
Ці звуки… ці тваринні звуки… ті самі звуки, від яких нас відучували й «відрізали» з самого раннього дитинства (щоб ми виглядали вихованими й не ганьбили своїх батьків і бабусь)… — ці звуки і є правдою Генератора. Ці звуки — його істина.
Це ваша найчесніша реакція на людей, їжу, події. Це — найчесніша інформація, яку ви можете отримати про себе. Це той маркер, який покаже вам, які роботи й заняття будуть творчістю і створенням, а які — рабською працею, що несе виснаження, втому, дегенерацію, старіння…
Правильною, здоровою для тіла й психіки, буде лише та активність, на яку ви спочатку «угукнули» (або видали будь-який інший звук, що означає для вас «так»), і лише потім — увійшли в цю активність.
Так виглядає базовий опис Типу Генератора. Водночас жоден Генератор не схожий на іншого. У кожного — свої особливості та власна «інструкція» із застосування цієї Стратегії. Варіації Генераторів величезні. Жодна Карта не схожа на іншу. Кожен — унікальний.
Генератори становлять близько 70 % населення. Вони генерують життєву енергію планети. Від них, від Генераторів, залежить, чи виродимося ми в осяжному майбутньому як вид разом із нашою планетою, екологічний стан якої фактично перебуває на межі незворотних наслідків, чи ні.
Раб не здатен генерувати життя, він не може випромінювати здорову енергію. Але вільний Генератор, який усвідомлює свою природу, людина-творець — може.
Лише Генератори здатні безпосередньо пізнавати Себе. У цьому їхнє справжнє призначення.
Сутнісне питання Генератора: ХТО Я?
ПРО МАНІФЕСТОРА
Якщо ви — Маніфестор, то в нашій виставі вам призначено грати провідну роль. Ви — перша скрипка оркестру. Ви — та сама головна куля, якою божественний кий розбиває трикутник інших куль. Ви — нестримна ініціююча сила, вогонь, який неможливо приборкати, навіть якщо він горить у печі, адже це — неконтрольована стихія.
(Рейв-Карта Джорджа Буша, Маніфестора)
«У давні часи, невідомо де, жило-було стадо овець. І так трапилось, що одна з овечок народила дивну істоту. Ніхто не міг зрозуміти, хто ж це. Було лише очевидно, що це не ягня. І старий-старий баран, який багато що бачив у своєму житті, впізнав у дивному дитинчаті маленького лева. Старий баран зібрав своє стадо і сказав:
«Послухайте! Подія, що сталася в нашому стаді, принесе нам у майбутньому або велике лихо, або велику користь! Вівця народила лева! Але якщо це дитинча дізнається, що воно — лев, і виросте з цим знанням, то одного прекрасного дня може з’їсти нас. Адже леви їдять м’ясо. Якщо ж він думатиме, що він — вівця, то навчиться їсти траву, і водночас сам його вигляд посеред нашого стада відлякуватиме всіх хижаків навколо!»…
Ви — той самий лев, якого навчили думати, що він — вівця. Але всередині дрімає приховане знання про величезну силу. І ця невідповідність породжує приховану або явну злість. Темою життя Маніфестора, який не проживає своє справжнє життя, є злість.
Ви — Маніфестор, і вас оточують абсолютно несхожі на вас істоти — люди, що належать до трьох інших Типів. Їх — абсолютна більшість. На Землі в середньому на сто немовлят народжується лише вісім Маніфесторів. «Вівця народила лева…»
Ваша відмінність від усіх інших у тому, що ви народилися з істинною силою. І ця сила така, що вона лякає інших людей із самого моменту вашого приходу в цей світ (і, можливо, лякає навіть вас самих). І бути слухняним, підкорятися чужим вказівкам — абсолютно не у вашій природі. Це не ваша роль! Ви — той, хто сам знає, що йому потрібно робити.
І якби вам дозволили вирости відповідно до вашої природи, не було б людини самодостатнішої, сміливішої, ініціативнішої і… потрібнішої для спільноти, що вас оточує. Адже ваше призначення — бути тою самою ударною кулею, яка надає прискорення і силу всім (усім!) іншим. Увесь цей великий організм під назвою «людство» потребує здорових Маніфесторів.
Проте люди, які не знають себе, природно, не знають і інших.
І ось історія «перероблення» вашої природи почалася ще в дитинстві. Ваші батьки та ровесники, попри те, що могли вас дуже любити, найімовірніше, не знали, як із вами впоратися, і тому накладали на вас обмеження. Часто ці обмеження були просто емоційними. Інколи — у вигляді фізичних покарань.
Маніфесторів завжди так чи інакше карали за те, ким вони є, і це обумовило їхнє самовираження протягом життя.
Ви були обумовлені двома способами у своєму прояві:
або, пригнічуючи свою силу, ви намагалися здаватися «милими», щоб не злити й не засмучувати людей навколо вас;
або ж ви люто бунтували проти всіх, хто заважав вам бути собою, і таким чином створювали, в якомусь сенсі, стіну між собою та навколишнім світом.
Чи існує правило для оптимального проживання життя Маніфестора? Так. Навіть для Маніфестора, який не підвладний нікому й нічому, який не має керуватися ніким і нічим, є правило, виконання якого зробить життя Маніфестора напрочуд простим і легким.
Якщо вам ще немає вісімнадцяти і ви живете в батьківському домі, вашим правилом поведінки має бути «питати дозволу» перед тим, як щось робити. Вам абсолютно необхідно навчитися ввічливості, попри те, що ви знаєте про себе: вам не потрібен чийсь дозвіл.
Якщо вам вже більше вісімнадцяти років і ви не живете в домі батьків, то вам більше не потрібно ні в кого питати дозволу.
Відтепер, якщо ви чогось хочете — ідіть і маніфестуйте це! — тобто йдіть і робіть те, що ви хочете робити. Але за однієї умови, яка має стати вашим правилом:
перед тим, як діяти, повідомляйте про свої наміри людей, які пов’язані з вами.
Це має стати вашим абсолютним правилом, якщо ви хочете, щоб люди, які вам так чи інакше небайдужі, довіряли вам.
Інформування перед дією.
Якщо ви почнете слідувати такій поведінці, вона повністю змінить ваші стосунки з іншими людьми. Ви побачите, як зникає опір з боку інших, як вони перестають злитися на вас. Якщо ви озирнетеся назад на своє життя, то побачите, що вас відштовхували саме тоді, коли ви робили щось, не поінформувавши заздалегідь тих людей, які з вами пов’язані…
Сутнісне питання Маніфестора: НА КОГО Я ВПЛИВАЮ?