Авторка статті: Біна Рєпніна
© Ця стаття захищена Законом «Про авторське право».
Будь-яке передрукування та посилання на матеріали статті можливі лише за погодженням з її авторкою.
З чого все починається? Де лежать точки відліку для розуміння простору, часу, себе?
Дизайн Людини навчає, що ми програмуємося самим Всесвітом. Це програмування можна осягнути, якщо знати про існування зв’язку між 64 кодонами нашої ДНК і 64 секторами небесної сфери, з яких на Землю надходять потоки нейтрино.
Через ці потоки ми отримуємо дві базові програми, що закладаються в нашу ДНК, яка будує клітини нашого організму протягом життя. Приблизно за 88 днів до народження ми приймаємо першу програму — програму Дизайну. У момент народження — другу, програму Особистості. З цього моменту ми втілюємо безпрецедентну унікальну програму з призначенням, створену Всесвітом і закладену в наше тіло, та потенціал розвитку нашої свідомості.
Жодна людська істота до нас не народжувалася в тих самих точках простору, де ми отримали свій відбиток — інформаційний слід потоків нейтрино, профільтрованих планетами Сонячної системи. І ніхто після нас не зможе народитися в тому самому місці простору.
У нас, людських істот, є історія до народження… Вона полягає не лише в містиці моменту нашого зачаття (а отже, і в таємничості «випадкової» зустрічі наших батьків). І не лише в унікальності внутрішньоутробного програмування, яке можна простежити, якщо відомий точний час зачаття.
Наша історія починається значно раніше — у циклах інкарнацій, у попередніх смертях і народженнях. І, зрештою, вона сягає самого моменту появи Всесвіту — Великого Вибуху.
І все ж великою мірою це лише умоглядне кіно. А наше життя — це правда кожного моменту, в якому ми усвідомлюємо себе. І починається воно з тієї миті, коли ми відділяємося від тіла матері, робимо перший вдих і заявляємо про свій Прихід першим криком.
Людина починається в момент свого народження — у переході зі стану плоду в стан дихаючої, чуючої, відчуваючої істоти з саморефлектуючою свідомістю.
***
Еволюційний перехід
У 1781 році відбулася екстраординарна подія, яка збіглася в часі з відкриттям планети Урана Вільямом Гершелем: у Homo sapiens (Людини розумної) почали народжуватися діти, відмінні від усіх попередніх представників цього виду.
Попередня мутація, рівна за масштабом цій події, сталася з Homo 85–75 тисяч років до цього — опускання гортані та структурні зміни мозку. Завдяки цьому почала розвиватися здатність до артикуляції й абстрактного мислення. Близько 40 тисяч років тому Homo sapiens, як результат тієї мутації, не лише відвоював територію у інших видів тваринного світу і зайняв місце на вершині харчового ланцюга, а й став втіленням феномену саморефлектуючої свідомості.
За 40 тисяч років свого існування Людина розумна заклала підґрунтя для появи нашого виду. Представники нашого виду (не Homo sapiens) почали народжуватися з 1781 року. Ра Уру Ху, засновник науково-філософської системи «Дизайн Людини», називає наш вид Homo sapiens in Transitus (Людина розумна Перехідна).
Зі смертю останньої людини, народженої до 1781 року, Землю покинув Homo sapiens — останній нащадок кроманьйонця. Приблизно до 1900 року, поки жив хоча б один Homo sapiens sapiens, на Землі все ще була втілена програма старого — того, що являв собою світ людської свідомості до 1781 року.
Після 1900 року все почало стрімко змінюватися: господарями цивілізації стали нові істоти — дев’ятицентрові представники Homo sapiens in Transitus.
У чому ж відмінність нас, Homo sapiens in Transitus, від Homo sapiens sapiens?
Енергетичні центри
Усі живі організми випромінюють у навколишній світ електромагнітну частоту. У системі Дизайну Людини вона називається аурою. Аура живих істот виникає внаслідок накладання електромагнітних частот, що випромінюються кожним органом; а частоти органів, у свою чергу, є результатом накладання електромагнітних частот клітин.
Цілісна аура будь-якої живої істоти має всередині себе центри випромінювання. Їхня енергетична структура безпосередньо залежить від організації ДНК, яка будує тіло тієї чи іншої форми життя.
Аура одноклітинних живих форм має два центри, рослин — три, ссавців — п’ять. Людина виду Homo sapiens мала сім центрів випромінювання, відомих у давній індуїстській традиції як чакри.
Ми ж у своїх тілах маємо дев’ять центрів випромінювання.
Ми прийшли в цей світ у дев’ятицентрових тілах з абсолютно іншими фізичними і психічними можливостями. Ми — не Homo sapiens!
Та людство досі носить сковувальний одяг семицентрового світу — його мораль, релігії, системи знань, його медицину, філософію, його перспективи на виховання дітей…
Прийшов час дізнатися, що старий світ із його цінностями та системами пізнання глибоко обмежує наш потенціал розвитку.
Новий Вид і його Типи
Перша фундаментальна відмінність нас, представників виду Людини розумної Перехідної, полягає у тому, що ми приходимо в тілах чотирьох генетичних Типів: Генераторів, Маніфесторів, Проекторів та Рефлекторів.
Світ семичакрових істот складався з Маніфесторів, Генераторів і Рефлекторів — вождів і племен, царів і рабів, феодалів і кріпаків, королів та підданих. Так розвивалася людська цивілізація. Це не питання добра чи зла, бо тут немає моралі. Це просто історія еволюції, яку сьогодні можна пояснити і через призму Дизайну Людини.
Семицентровий світ, побудований на ієрархіях, насильстві, завоюваннях, був природним еволюційним процесом, що забезпечував виживання та розмноження виду, здатного створювати матеріальні цінності.
Увесь розвиток людської історії спрямовувався до однієї мети — створити умови для появи нашого світу, світу дев’ятицентрових людей, потенціал яких полягає у розвитку саморефлектуючої свідомості до найвищих меж.
Ми з’явилися, щоб зняти вершки з усього процесу людського розвитку: 40 тисяч років виживання та еволюції створили для нас такі умови, в яких ми можемо присвячувати життя не фізичному виживанню, а розвитку своїх ментальних і сенсорних здібностей пізнання.
Кожен із чотирьох Типів має свою особливу генетичну задачу, що вже не пов’язана з боротьбою за виживання.
Маніфестори — істоти з відкритим Сакральним Центром і одним із трьох моторів, з’єднаних із Горловим Центром. Вони приходять у цей світ як незалежна сила, непідвладна нікому і нічому. Маніфестори прийшли, щоб реалізувати себе у справах, якими так чи інакше будуть чинити енергізуючий та моторизуючий вплив на своє оточення. Вони подібні до першої кулі на більярдному столі, якою кий Бога розбиває піраміду і від якої залежить подальша гра.
Генератори — істоти з визначеним Сакральним Центром, народжені, щоб реалізуватися в активності — за покликом серця. Призначення Генераторів — творити та створювати. Реалізовуючи своє призначення, вони забезпечують світ енергією жити довго і здорово, і, водночас, сприяють руйнуванню систем, які ведуть до деградації світу.
Проектори — істоти з відкритим Сакральним Центром і без жодного з’єднання будь-якого мотору із Горловим Центром. Вони прийшли, щоб організувати світ людей, трансформуючи його з хворого та вбогого царства «вигризання свого місця під сонцем» у світ здорової творчості та процвітаючої свідомості. Їхнє призначення — бути тими, хто спрямовує і бачить наперед.
Рефлектори — істоти, у яких в Карті не визначено жодного Центру. Вони прийшли у цей світ, щоб бути «дзеркалом» спільнот, в які потрапляють. Їхня здатність збирати інформацію з групової аури й відображати якість стосунків та енергій робить їх по-справжньому унікальними істотами. Рефлектори призначені для виявлення того, хто в гомогенізованій групі (яка так чи інакше завжди уніфікує свідомість кожного свого члена) готовий вийти на рівень диференційованої свідомості.
Маніфестори
Ми не однакові!
Нас робить відмінними не належність до різних національних груп, рас, культур чи навіть статі. Нас відрізняє приналежність до різних генетичних Типів. І доки ми цього не усвідомимо, кожна людина буде розгубленою в цьому житті, тому що ніхто не знає, як нам правильно діяти у просторі життя.
Маніфестори, не знаючи про те, що вони Маніфестори, з дитинства стикаються з проявами відкритого чи завуальованого опору з боку оточення. І цей опір, що блокує їхню енергію, перетворює її на злість, яка або виходить назовні в агресивній формі, або, не знайшовши виходу, спалює їх самих зсередини. Маніфестори не знають, що їхньою Стратегією взаємодії в життєвому просторі є дуже проста модель поведінки — інформувати перед дією кожного, хто може бути причетним до цієї дії або її наслідків.
Темою життя неправильно вирощених і неправильно діючих у світі Маніфесторів є злість. Але це не те, для чого вони прийшли у цей світ. Вони прийшли бути діячами, тими, хто зрушує речі, часто глобального масштабу. Вони прийшли бути рушимими власною енергією, яка сама знає де і як їй потрібно виразитися у світі. Вони не прийшли сюди, щоб виборювати своє право на реалізацію, підживлюючись гнівом. Вони прийшли бути мирними велетнями, які спрямовують свою силу туди, де вона потрібна, — тобто туди, де вона не зустріне супротиву.
Простий експеримент зі своєю Стратегією інформування перед дією неодмінно покаже цим сильним людям, що інформування дає їм можливість побачити, хто не буде заважати їхньому руху, а хто не готовий до актів діяльності чи не потребує їх. Практичний експеримент з інформуванням відкриє Маніфесторам правду про їхнє життя, яку в жартівливій формі можна передати так: «Не варто пробивати головою прохід у стіні, особливо якщо трохи ліворуч є відкриті двері»…
Те, чого шукає дорослий Маніфестор на шляху своєї долі, — це мир. Мир з іншими людьми, мир із собою. Але знайти цей мир та внутрішній спокій Манфестор може лише тоді, коли гнів та злість підуть з його життя. Єдиний спосіб трансформації злості в «мирну діяльність» полягає в генетично коректній поведінці. І для Типу Маніфестора ця поведінка звучить так: «Я — Маніфестор. Ніхто не може вказувати мені, що робити. Ніхто не повинен запрошувати мене щось робити. Я маю силу рухатися своїм шляхом, керуючись внутрішнім відчуттям того, що для мене є правильно. І коли я усвідомлюю, що прийняв те чи інше рішення, що збираюсь зробити зараз (завтра чи за тиждень), — я інформую тих, на кого це рішення може вплинути!».
Генератори
Генератор, як і Маніфестор, є енергетичним Типом.
Ці два типи дуже відрізняються від Проекторів та Рефлекторів — неенергетичних Типів. Генератори і Маніфестори рухали колесо еволюції протягом усієї історії семичакрового світу. Разом, у парі, де Маніфестор панував над рабом-Генератором, вони освоювали простір і завойовували світ, у який у певний момент мала прийти заміна семичакровим істотам у вигляді Homo sapiens in Transitus — тим, кому вже не потрібно освоювати світ, але можливо розширювати межі пізнання й торкатися механіки Всесвіту в найглибших перспективах.
Сьогодні однією з найбільших проблем людей, народжених у тілах Генераторів, є пропаганда маніфесторської моделі поведінки. Розглядаючи механіку з історичної перспективи, ми бачимо, що саме Маніфестори мали енергію «відгризти» собі місце на вершині ієрархії — чи то здобуваючи статус вождя у військових спарингах, чи то посідаючи престол у результаті кривавих інтриг, завдяки чому отримували у своє розпорядження багатства племені, села або цілого народу.
І досі ця притрушена нафталіном мрія минулого — «бути незалежним, багатим; стати босом (олігархом, президентом)» — тримає Генераторів у своїх міцних лапах… Пропаганда того, що «успіху досягає лише той, хто знає, що робити», є отрутою для розуму Генераторів. Адже Генератори не тільки не прийшли в цей світ завойовувати своє місце на соціальній ієрархічній драбині або у фінансових рейтингах — вони механічно просто не здатні це робити. Генератори генетично не обладнані для дій, завоювань і незалежного старту руху.
Стратегія життя Генератора полягає в очікуванні запитів від життя, на які можливий (або ні) відгук. У той момент, коли Генератора про щось запитують і він чує свій відгук — тваринну звукову реакцію (типу: «Угу! Ага! Е-а! М-м!») — це природне і єдине місце, звідки Генератор може прийняти правильне для себе рішення що йому робити. І така активність завжди буде нести творчу, життєствердну енергію.
Генератори — єдині серед чотирьох Типів, що мають визначений Сакральний мотор у своєму Дизайні. Визначений Сакральний Центр — це центр випромінювання, утворений діяльністю статевих органів (яєчників і яєчок), — первинний мотор, що забезпечує нас енергією — енергією жити як такою.
Генератори прийшли в цей світ для творення. Сакральний Центр, який визначає їх як окремий генетичний Тип, спроєктований еволюцією як джерело творчої енергії. Те, що несе в собі життя, призначене лише творити, лише створювати.
Первинне завдання Сакрального Центру — «заряджати» життєвою енергією не лише органи тіла й саме тіло, але й підтримувати життя як феномен через відтворення собі подібних — через розмноження. Генератори є джерелом життя.
Проте що ми бачимо навколо? Ми бачимо людей, сповнених болю й розладу. Ми бачимо неймовірну кількість бідних людей, для яких один долар — це буквально бюджет дня. Ми бачимо руйнування життя на планеті — вирубування лісів, ріки, в які зливають промислові відходи, повітря, отруєне газами… І ще війни… На цій планеті не було жодного дня, щоб десь у якійсь країні не йшла війна!… Усе це — наслідок того, що Генератори не поважають закони роботи свого Сакрального Центру, який може творити тільки з відгуку. Вони відрізані від життя реальністю того, що вони просто не вміють правильно приймати рішення в кожному моменті свого життя…
Людська доля складається з кроків. Люди йдуть своїми долями. І коли кожен крок хибний — зрештою, вони опиняються у трясовинному, затхлому болоті, де часто й закінчують свій шлях…
Кожен коректний крок Генератора — це крок, зроблений з відгуку, коли шлях не ініціюється. Кожен коректний крок Генератора — це крок, яким веде життя, а не він сам зі своїх концепцій про те, що і як треба робити…
Усі, чиї Сакрали відкриті в їхньому Дизайні — а це Маніфестори (7–10% населення), Проектори (20–23%), Рефлектори (1–3%) — абсолютно всі залежать якістю свого життя, його тривалістю, здоров’ям і молодістю від якості сакральної енергії Генераторів (65–70% населення).
Майбутнє людства лежить на плечах Генераторів не лише тому, що вони — робоча сила і будівельники цивілізації, але й тому, що наше майбутнє залежить від того, на що буде спрямована ця сила: на будівництво військових заводів, промислових підприємств, що руйнують середовище, безглузду роботу на конвеєрах і в офісах, чи на реалізацію власного творчого начала в кожну мить — у актах мистецтва, оздоровлення природи, турботи про близьких і далеких людей…
Проектори
Два неенергетичні Типи, Проектори і Рефлектори, разюче відрізняються від Генераторів та Маніфесторів за своєю механікою, генетичними дарами та способом оперувати собою у світі. Якщо задача Генераторів і Маніфесторів — просто рухати свою енергію через активність чи дії, то до життя Проекторів і Рефлекторів це не має жодного стосунку. Проектори не можуть постійно генерувати енергію життя і активності, оскільки у них відкритий Сакрал. Крім того, вони не мають фізичної можливості втілювати в дію енергію будь-якого з моторів, оскільки в їхніх Картах жоден мотор не з’єднаний з Горловим Центром, завдання якого — перетворювати хімічні процеси тіла на дію.
Саме завдяки такій специфіці Проектори природним чином здатні «зчитувати» енергетичний або життєтворний потенціал іншої людини. Крім цього, Проектори приходять у світ із більшою кількістю нейронних зв’язків, у порівнянні з представниками інших трьох Типів. Вони мають значно вищий потенціал ментальних здібностей. Проектори народжені для того, щоб бути Напрямними людства (Радниками, Ведучими, «Батьками» для Генераторів, Опікунами носіїв Творчої Сили тощо). І це тому, що Проектори — неенергетичні (тобто фізична активність і діяльність — «не їхня справа»), тому що вони здатні миттєво розпізнавати енергетичний потенціал в іншій людині (контактуючи з Генератором, вони просто знають всередині себе, чим цій людині було б правильно займатися — як в цілому, так і в даний момент), і тому що Проектори мають більше нейронних зв’язків, а відтак — здатні до глибшого ментального аналізу й синтезу.
Якби ми створили умовну ієрархічну схему чотирьох Типів, то вона виглядала б як трикутник: у його основі стоять Маніфестор і Генератор, посередині розміщений Рефлектор, а на його вершині — Проектор, що оглядає всю схему життя. Це — правильне місце Проектора. Це — здорове місце Проектора. Це — місце його Успіху. Це місце солодкого буття Проектора. Проте, щоб опинитися на своєму місці (на вершині «трикутника»), Проектор має заплатити свою ціну: він має знайти в собі безстрашність та самовідданість.
На відміну від Генераторів і Маніфесторів, які мають внутрішнє знання про те, що завжди забезпечать себе необхідним, Проектор не має постійного доступу до своєї енергії. Тому дорослим Проектором часто керує страх того, що йому не вистачить енергії, щоб вижити. Темою його роздумів і ментальної активності є безкінечні обчислення: скільки грошей він має зараз і як створити фінансову «подушку» на майбутнє.
Постійний страх нестачі енергії для активності штовхає Проектора на пошуки тих, хто може забезпечити йому можливість накопичувати гроші (які є еквівалентом енергії). У результаті дорослий обумовлений Проектор не лише не може реалізувати свій дар Радника й Напрямного, але й, генеруючи активність заради збільшення власних матеріальних запасів, «спалює» себе фізично.
Поводячись як незалежний Маніфестор та генеруючи активність як Генератор, Проектор примушує свої внутрішні органи продукувати хімію, яка моторизує тіло. Це завжди закінчується проблемами зі здоров’ям — насамперед із репродуктивною системою, хребтом, серцем, імунітетом… Крім того, дорослий Проектор психологічно з’їдається почуттям гіркоти й образи — за те, що світ його не бачить, не розпізнає й не дає солодкості людського контакту.
Можливість трансформації такого «гіркого» буття лежить лише в коректному оперуванні собою на рівні поведінки. Мовою Дизайну Людини це називається Стратегією проживання життя. Якщо Стратегія Маніфестора — інформування перед дією, Стратегія Генератора — очікування свого відгуку, то Стратегія Проектора значно складніша. Технічно вона звучить так: «Очікування розпізнаного запрошення». Проектор повинен чекати на людину, яка запросить його на роботу, або в дружбу, або в інтимні стосунки, або до зміни місця проживання (в одні з цих взаємин, в декілька або у всі одночасно), і від якої він почує ключі розпізнавання своїх особливих генетичних дарів.
Після того, як Проектор приймає запрошення (згідно зі своїм внутрішнім Авторитетом), він отримує доступ до свого унікального місця в людській спільноті — місця ментального Напрямного енергій тих, хто його запросив. Саме там до нього приходить успіх — те саме відчуття «солодкості», яке народжується від контакту з тими, кому справді потрібна направляюча роль Проектора.
Життя Проектора, який експериментує зі своєю механікою та живе зі Стратегії й Авторитету, розділяється на життя до запрошення й життя після запрошення.
До розпізнаного запрошення Проектор живе в Стратегії очікування запрошення. Але, очевидно, що Проектор не може просто «сидіти на дивані». Проектор повинен готуватися до моменту свого «зоряного часу істинного запрошення». І оскільки Проектор — це ментальний Тип, то його основною активністю має бути розумова праця, у процесі якої він збирає інформацію про людей і світ, та осмислює її. Проектору недостатньо просто почути аналіз своєї Карти. Йому потрібно навчатися. Він має глибоко розуміти Бодіграф, природу циркуляції енергій у тілі, як це пов’язано з біологічними процесами, природу Типів, їхні відмінності, механіку та інше. Він має розуміти і знати механіку інших людей. І коли хтось, розпізнавши Проектора як важливого і потрібного для життя, запросить його до певної спільноти, з цього моменту йому знадобляться всі ці знання про природу людей, щоб бачити унікальні Дизайни кожного, з ким він контактуватиме.
Так, Проектор має дар пізнавати іншу людину. Але одного дару недостатньо — потрібні знання механіки, досвід спостереження та здатність аналізувати.
До отримання розпізнаного запрошення Проектор живе в очікуванні та самоосвіті себе. Після запрошення він стає частиною спільноти, якій самовіддано служить через фокусовані контакти з кожною окремою людиною, занурення в її процес і постановку правильних питань. Після запрошення Проектор більше не чекає запрошень — він чекає запитів від людей своєї спільноти. Доля Проекторів — Генератори. Ці два Типи створені один для одного. Генератори створені для генерування життєвої сили, а Проектори створені для турботи про цю силу.
Турбота про Генератора і здатність направити його життєтворну активність полягає у роздумах Проектора про процеси Генераторів, які його запросили, та у здатності за результатами цих роздумів ставити їм правильні питання для відгуку. Ніхто не може керувати Генератором. Час його рабства завершився у 1781 році. Але направляти Генератора в щирій турботі про нього — це необхідність нашого людського процесу.
Рефлектори
Дивні, як сутінковий листопадовий день, непроникні, як холодне сяйво повного Місяця, містичні, як тіні в ніч на Івана Купала, — Рефлектори керуються не рухом Сонця, як інші генетичні Типи. Ними керує програмування Місяця.
Рефлектор, який у Карті не має жодного визначеного Центру, але володіє сталістю «сплячих» воріт, має постійний патерн проходження Місяцем усіх воріт Бодіграфу кожні 28 днів. Від моменту народження Рефлектора Місяць кожні 28 днів створює один і той самий патерн тимчасових визначеностей Карти Рефлектора, заходячи в гармонійні Ворота, розташовані з протилежного боку до зафіксованих у Карті «сплячих» воріт.
Таким чином, очевидно, що Рефлектори є «дивними» для Генераторів, Маніфесторів і Проекторів не лише через свою відсоткову малочисельність, а й через саму свою генетичну природу, керовану рухом по небесній сфері не Сонця, а Місяця.
Природно, у Рефлектора немає жодної власної сили рухатися у світ і в світі, як у Маніфестора. Рефлектор не може пізнати себе, як Генератор — через унікальну активність з відгуку. Рефлектор також не може пізнати Іншого, як Проектор, — у нього немає дару проникати в глибину чужої енергії, фокусуватися й пізнавати суть сили іншого…
Але Рефлектор оснащений для пізнання більшого — завдяки специфіці своєї генетичної програми Рефлектор призначений для пізнання спільнот. Рефлектор створений еволюційним процесом для пізнання квантуму свідомості, що виникає в накладанні свідомостей певної кількості людей у груповій аурі. Втім, слід розуміти, що це можливо лише за умови усвідомлення Рефлектором того, що все, що він переживає всередині себе — думки, почуття, здоров’я, хвороби — є відображенням середовища. Ні більше, ні менше.
Загалом, Рефлектор прийшов у цей світ для того, щоб дивуватися. Проте в цьому світі гомогенізованої свідомості (світі, яким правлять лише мрії про успіх і багатство) Рефлектор на своєму життєвому шляху зустрічає лише одноманітність… Темою життя дорослого Рефлектора є розчарування: нічого куштувати на смак, бо всюди все одне й те саме.
Звісно, здається, що 1–2% від загальної чисельності населення — це дуже мало. Але якщо взяти, наприклад, місто з населенням 4 мільйони людей, то там житиме 40 000 Рефлекторів. Це означає, що ми можемо зустріти цих людей у бізнес-структурах цього міста, на заводах, у школах, лікарнях… Що може відобразити Рефлектор у більшості таких місць роботи, окрім питань: як заробити по-більше, як не виконувати неприємну роботу, а також хто з ким, куди і навіщо пішов? Що?…
Проте, у Рефлектора є шанс реалізуватися, якщо він дозволить життю привести себе в якісь особливі місця, де «запах» свідомості відрізняється від «запаху» умів, що розв’язують завдання матеріального й соціального успіху.
Життя у своїй красі сукупності речей підхопить Рефлектора, якщо він не ганятиметься за ним, генеруючи й маніфестуючи речі. Якщо Рефлектор створений еволюційною програмою для того, щоб дивуватися можливості існування спільнот із високим рівнем людського пізнання, то це означає, що його особливе місце в «трикутнику ієрархії Типів» чекає на нього!
Це означає, що програма готова прийняти його на цьому місці. Потрібно лише проявити коректну поведінку. І тоді сили підхоплять Рефлектора й приведуть його туди, де він необхідний.
Стратегія життя Рефлектора (під якою ми розуміємо генетично коректну поведінку) звучить так:
«Не ініціюючи своє життя, але отримавши від інших людей запит, не приймати жодних рішень протягом 28 днів. Упродовж цього періоду обговорювати своє можливе рішення з різними людьми. Обговорюючи його, важливо слухати себе, а не інших, спостерігати за своїм внутрішнім процесом під час цих розмов, збирати “результати” кожної бесіди. По завершенні 28 днів — прийняти (“позитивне” або “негативне”) рішення».
Очевидно, що рух життя в такому патерні здаватиметься значно повільнішим, ніж рух усіх інших Типів. Однак сенс життя Рефлектора не в швидкості й не в результативності, а в потраплянні в унікальне місце «зібрання» унікальних людей.
Коли ми розуміємо механіку Типів, логічність такої поведінки Рефлектора стає очевидною. Протягом 28 днів, які є часом прийняття рішення, Рефлектор проходить постійний патерн перебування в програмі буття то Генератором, то Маніфестором, то Проектором, то Рефлектором. Знаючи, в які дні програма Місяця визначає його на проживання якостей різних Типів, Рефлектор здатен відстежувати, що він переживає і як говорить, обумовлений бути певний час цими Типами. Після завершення циклу «буття Усіма» у Рефлектора з’являється ясність, яке рішення йому варто прийняти щодо себе.
Втім, необхідно розуміти, що це — не його «особисте» рішення. Це, якщо дозволити собі метафору, рішення глобальної Програми. Адже вона зацікавлена в «прибутті» Рефлектора в особливі «спільноти», щоб Тотальність (Всесвіт, Світ, Біверсум — називайте як хочете) отримала в полях нейтрино через такого Рефлектора інформацію про нові рівні групової свідомості й, таким чином, була у свою чергу запрограмована нами у власному розвитку. У нашому світі ілюзії Маї ми потрапляємо в місця свого призначення через видимість того, що приймаємо рішення.
***
«Дизайн Людини» показує нам картину, у якій «воля Божа» — це «план» еволюції Всесвіту, що реалізується механічними законами розвитку. Належачи до цього світу, ми або отримуємо еволюційні переваги нашої форми (якщо дотримуємося законів своєї механіки), або ж без вибору стаємо біологічним «матеріалом» цієї еволюції, і тоді наша свідомість приречена на страждання.
Історія існування всіх філософських систем і релігій показує нам, що найголовнішим завданням людського розуму завжди було «осягнення Бога і сенсу речей». Наукова система «Дизайн Людини» говорить нам про те, що ми неймовірно близькі до того, щоб «осягнути». Потрібно лише звільнити наш розум від побутової активності й дати йому простір і час для його специфічної роботи — роботи пізнання.
Звільнити свою свідомість можна лише одним способом — забравши в розуму прерогативу керувати нашим рухом і передавши її Тілу. Кожна людина має своє унікальне й специфічне керівництво «з Тіла»: це Стратегії проживання Типу та внутрішні Авторитети під час ухвалення рішень. Проживаючи життя, здорове для наших тіл і таке, що звільняє нашу свідомість, ми реалізуємо те, заради чого народилися: бути унікальними, виконувати унікальні завдання призначення й ділитися унікальною ментальною перспективою щодо природи речей.
«Любіть Себе, дотримуйтеся Своєї Стратегії та Авторитету — і гомогенізований хворий світ Хибного Я ніколи не зможе вас зруйнувати».
— Ра Уру Ху